«Романтика−це коли ти зранку прокидаєшся з усмішкою на устах, бо знаєш,
що проведеш весь день, і ціле життя з своєю коханою людиною...»
Зима.
Я сижу в кімнаті на м ’ ягкому дивані і дивлюсь, як за вікном кружляють
пухнасті сніжинки. І знову в моїй голові з ’ явився його портрет... І знову я відчула, як запалахкотів вогник у моєму серці... Я бачу його постійно. І кожен день, коли я думаю про нього, моє серце починає битись все швидше і швидше. За що я його люблю? Я задаю собі це питання знову і знову... Він прекрасний! Коли я дивлюсь у його
сині очі, я тону в них... А губи? Коли мій погляд ловить себе на них,
мені так і хочеться їх поцілувати..так солодко... Я пробую знайти у ньому хоч якийсь недостаток. Не можу... Він смішний, інколи серйозний, розумний, симпатичний, роботящий... Навіть коли він злиться, він всерівно дуже милий. Ні, це не можливо. Всі мають недостатки! Він палить. Це погано. Але..я так люблю, коли від нього пахне цигарками та одиколоном... Я глибоко вдихаю, щоб подихати ним ... Чим більше я думаю про нього , тим більше я переконуюсь, що бути з ним−нереально! Інколи, він просто може обійняти мене, а я тану від одного його дотику... З одної сторони, він так близько, що лише потрібно простягнути руку і досягнути до нього. А з іншої, він так далеко..мов між нами цілий океан, який неможливо переплисти. І знову мої думки повертаються до його
очей... Коли я дивлюсь у них, я бачу весь світ. Я бачу кожну краплинку
ранкової роси на траві. Бачу сонце, море, сади та гаї... Світ просто
перевертається, коли я дивлюсь у його очі... Можливо, він такий, як і всі інші... Але ні! Всетаки я люблю його . Люблю таким, яким він є. Для мене, він прекрасний. Він ..мій Ідеал...
