Чи ти колись кохала до безумства, Забувши все, для чого ти жила? Забувши горе, страхи і бездумства? Забувши, ким ти є, і ким була?.. Чи зможеш ти, віддавшись в руки долі, Кохати так, як не кохав ніхто? І полюбити...так, як любиш волю? Лиш вірити, й не слухати пліток? Чи зможеш зберегти своє кохання, І пронести його через життя?... Любити вічно- в радості й стражданні? Кохати, навіть йдучи в небуття?.. Довіривши все те, про що ти знала, Скажи, що краще: бути чи не бути? Чи до безумства ти колись кохала? Чи зможеш ти тепер усе забути?..
